Давайте поспілкуємось про те навіщо взагалі вет лікарі потрібні в Збройних силах України.
Історично склалося так, що ветеринарія завжди була невід’ємною частиною армійського життя. Тварини виконували різноманітні завдання, від розвідки до транспортування вантажів, а ветеринари забезпечували їх здоров’я.
З одного боку можемо сказати що ветеринарна медицина – важлива частина забезпечення обороноздатності держави. Якщо заглибитися в специфіку ветеринарної діяльності, ми можемо знайти для них багацько роботи:
- Забезпечення здоров’я службових собак: Собаки виконують широкий спектр завдань в армії: від пошуку мін та вибухівки до патрулювання та охорони. Здоров’я цих тварин – запорука успішного виконання ними поставлених завдань. Ветеринарні лікарі забезпечують профілактичні огляди, лікування хвороб та травм службових собак.
- Контроль за епізоотичною ситуацією: Ветеринарні лікарі здійснюють моніторинг епізоотичної ситуації в підрозділах, проводять дезінфекцію та дератизацію, що допомагає запобігти спалахам інфекційних хвороб серед тварин.
- Оцінка якості харчових продуктів : Якість харчування військовослужбовців – важливий фактор забезпечення їхньої боєздатності. Ветеринарні лікарі проводять експертизу м’яса, молока та інших продуктів тваринного походження, що дозволяє уникнути харчових отруєнь.
- Забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя в польових умовах: Ветеринарні лікарі забезпечують ветеринарно-санітарний контроль на військових об’єктах, в польових таборах, що допомагає запобігти поширенню інфекційних хвороб серед людей та тварин.
- Збереження біологічної різноманітності: У зоні бойових дій часто відбувається руйнування природних екосистем. Ветеринарні лікарі можуть брати участь у заходах зі збереження біологічної різноманітності та відновлення природних ресурсів.
ну тепер варто повернутися до реальності війни
Сучасна війна ведеться без використання тварин в війську. Тобто нема як раніше кавалерії і навіть службові собаки про які багато хто може розповідати, використовуються дуже обмежено та й то не в ЗСУ а на базі державної прикордонної служби яка не являється частиною ЗСУ і туди не ведеться призов мобілізованих.
З іншої сторони контроль за епізоотичною ситуацією та якість харчових продуктів, це звичайно дуже важлива функція ветеринарної медицини. Але знову ж в сучасних умовах військовослужбовці не харчуються в столових, та не мають централізованого приготування їжі. Тилові служби роздають продукти харчування безпосередньо бійцям, і з тих продуктів вони вже готують щось собі, або вони там в псуються, по-різному буває чесно кажучи.
Значення ветеринарної медицини тут дуже обмежене.
Тобто якщо ви маєте намір служити і захищати Україну та є висококваліфікованими лікарем ветеринарної медицини, то ви маєте бути готові до того, що вам потрібно освоювати іншу спеціальність.
Я буду рятувати людей
Порятунок людей на полі бою і бойова медицина дуже схожа на ветеринарну практику, адже доводиться мати справу з різноманітними випадками, працювати практично в польових умовах, і здається тут би досвіт ветеринарних лікарів був би в нагоді.
Але тут теж нема потреби залучати ветеринарних спеціалістів, тому що є досить багато лікарів, фельдшерів, медсестер гуманної медицини. І ветеринарний лікар яка особа яка немає медичної освіти, використовуватись в порятунку поранених може лише як обслуговуючий персонал.
Хоч всі розуміють що ветеринари проводять надскладні операції, а враховуючи різноманіття тварин від великої рогатої худоби, коней та маленьких хом’яків, мишок яким ветеринари теж проводять операції, зрозуміло що кваліфікація дуже багатьох ветеринарів вище ніж лікарів гуманної медицини, які мають обмеження в вузькою спеціалізацією. Але реалії сучасної української армії ігнорують перспективи використання ветеринарів в порятунку людей.
І максимуму на що може розраховувати ветеринарний лікар – посада санінструктора, це така не до спеціальність пост радянського періоду. Тобто це людина що займається прибиранням підлоги, сортуванням ліків, виконують інші допоміжні роботи.
Також у ветеринарного лікаря є перспектива зайняти посаду бойового медика. Це робота яка не потребує ніякої медичної освіти, потрібно оволодіти рядом простих навичок які реально рятують життя на полі бою. Тим не менше це не є тим на що може претендувати високо кваліфікований ветеринарний лікар яких хоче реалізувати свій потенціал та знання. І бов’язково врахуйте що наприклад в піхоті, чи штурмових підрозділах вам доведеться працювати саме на лінії зіткнення.
Але всі розуміють що захищати країну потрібно, потрібно йти в армію, я й сам пішов з перших днів як тільки почалася повномасштабне вторгнення, взяв зброю в руки став з побратимами пліч опліч воювати як звичайний солдат, тоді був такий час що ми нічого не обирали. Зараз є можливість підготуватися та обрати якусь іншу спеціальність не пов’язану з медициною. Прогляньте новини, поспілкуйтесь з знайомими та обирайте військову спеціальність виважено.
Висновок очевидний: якщо ви ветеринар і хочете долучитися до захисту країни, будьте готові змінювати фах. Порятунок людей на полі бою виглядає як перспектива, але навіть тут ветеринари залишаються осторонь.